Не кожне «я себе змусив» треба пропрацьовувати

Іноді я себе змушую. Встати, коли хочеться лежати, зробити те, що відкладала, витримати складну розмову, допрацювати, не кинути на півдорозі, піти туди, куди страшно. І я не вважаю, що кожного разу чиню над собою насильство.

Ми не зобов'язані хотіти кожну окрему дію, з якої складається обране нами життя. Я можу не хотіти вставати о сьомій ранку і дуже хотіти результату, заради якого встаю. Можу ненавидіти конкретний етап і не хотіти відмовлятися від усього шляху. Можу втомитися і все одно вирішити продовжити.

Мені не близька ідея, що правильний вибір має постійно відчуватися добре. Важливі для нас речі теж бувають складними, нудними, страшними і виснажливими.

Для мене набагато важливіше розрізняти, де я змушую себе жити життям, якого не хочу, а де докладаю зусиль заради того, що сама обрала. Зовні це іноді виглядає однаково, тому питання «чи важко мені?» мало що пояснює.

«Важливі для нас речі теж бувають складними, нудними, страшними і виснажливими. Питання: заради чого мені зараз важко?»