Я не вірю в баланс

Принаймні в той красивий баланс, де робота, сім'я, стосунки, друзі, спорт, розвиток і відпочинок акуратно отримують свою частину часу та уваги. У моєму житті так майже ніколи не було.

Бували періоди, коли мене майже повністю забирала робота. Бували ті, де на першому місці були діти. Були навчання, переїзд, особисті історії, нові проєкти, кризи, закоханість у якусь ідею, після якої кілька тижнів нічого іншого особливо не існує.

І я не думаю, що з цим обов'язково щось не так.

Мені важливіше інше: чи я розумію, чому зараз живу саме так? Чи це мій вибір, хоча б у тій частині, яку я справді можу обирати? Чи в моєму житті є речі, заради яких я свідомо погоджуюся на тимчасовий дисбаланс?

Проблема для мене починається не тоді, коли робота займає забагато годин або я на якийсь час відсунула щось інше. Вона починається, коли роками живеш у режимі, який не обирав, і вже навіть не пам'ятаєш, навіщо все це робиш.

«Можливо, мені не потрібен ідеальний баланс. Мені важливо впізнавати власне життя в тому, на що я витрачаю свій час.»